Добрий
день, дорогі другокурсники!
Радо запрошую вас до онлайн-майстерні гуманності
Найбільше щастя, напевно, для педагога, який прагне розвиватися, – є
спілкування із однодумцями. Дорогі мої однодумці, зараз у нас немає можливості
спілкуватися наживо, але ми можемо це робити
онлайн. Сумую за вами, дорогі майбутні вчителі! Але розумію, що можливо, сьогоднішній
день стане поштовхом до переосмислення нашої педагогічної діяльності. Нехай навчання
«онлайн» спонукає нас до реалізації давно вимріяних занять, що передбачають наше
самовиховання, самовдосконалення на шляху до професії педагог.
На мою думку, цей час дистанційного навчання є для нас «свіжим вітром», що
допоможе викладачам і студентам загострити відчуття важливості професії учителя
та відповідальності за свою роботу. Саме тому ми продовжуємо роботу щодо
втілення ідей гуманної педагогіки у сучасну школу.
Разом із книжками
Ш.О. Амонашвілі ми продовжимо мандрувати у Світ Дитинства. Адже дитинство – це
ніби «кошик допомоги», з якого ми черпаємо знання і вміння протягом усього
життя. Як наповнити цей кошик, не пошкодивши жодної грані тендітної дитячої
душі? Як прищепити паростки любові, мудрості, людяності? Багаторічний досвід
видатного грузинського педагога Шалви Олександровича Амонашвілі стає нам у
нагоді.
Втілюючи у
життя ідеї гуманної педагогіки разом із студентами, я все більше переконуюсь
у тому, що гуманна педагогіка – це велика мудрість, у якій стверджується
педагогіка світла.
Вашим завданням на час карантину стане прочитання
праць Ш.О. Амонашвілі «Без серця, що зрозуміємо», «Посмішко моя, де ти?», «Чому
не прожити нам життя героями духу», «Істина школи».
Познайомившись
із даними творами, ви переконаєтесь, що гуманно-особистісна педагогіка
заснована на головній формулі нової української школи: дитина не тільки
готується до життя, але вже живе...
У багатогранній, філософській педагогічній
симфонії «Усмішко моя, де ти?» ви знайдете для себе дуже цінні поради, що змусять
вас, майбутніх учителів початкових класів, все частіше звертатися до педагогіки
серця, навчать розмірковувати про добро і зло, біль і радість, совість і
безсердечність.
Дорогі майбутні педагоги, у школі
має бути вчитель, з якого можна черпати знання, як воду з криниці, який уміє
дослідити душу дитини і серцем дійти висновку: лиш добро має панувати у школі і
ніякої байдужості.
Перегляньте авторські уроки любові, мудрості,
терпіння, захоплення Шалви Олександровича, бо саме вони дадуть вам поштовх до
розкриття особистості дитини.
Знаю з
власного досвіду, що чим більше знайомишся з гуманною педагогікою, тим більше
сподівань на те, що пройде ще якийсь час, і ідеї Ушинського, Сухомлинського
стануть звичайним способом мислення. Але це відбудеться не само по собі. Це
стане реальністю завдяки людям, це зроблять самі вчителі, які не задоволені
тим, що є сьогодні.
Ми з вами повинні
чітко усвідомлювати: як тільки-но вчитель здолає авторитаризм у собі, лише тоді
настане реформа. Це й робили завжди наші улюблені вчителі. Вони завжди
реформували школу. Авторитаризм одразу сам по собі не зникне, але він залишатиметься
незначними «острівцями» в оточенні гуманної педагогіки. А поки що навпаки – у
морі авторитаризму – острови співпраці. Ми увійшли в переддень гуманної педагогіки.
Світ до цього прийде... Просто хочеться, щоб так було скоріше.
Любі студенти, з нетерпінням чекаю на ваші коментарі до
прочитаних творів!
Гуманний вчитель перетворює кожну зустріч з дитиною на радість відкриття світу і себе. Дуже важлива атмосфера радості та любові на уроках. Зрозуміти багатогранний світ гуманної педагогіки під силу кожному, хто цього з вчителів забажає, іти до істини Добра і Краси.
ОтветитьУдалитьПедагогічні твори Ш.О.Амонашвілі – це науковий пошук шляхів організації радісного, захоплюючого життя в школі.
Всупереч існуючій педагогіці, практиці, педагог звертається до педагогіки серця, розмірковує про добро і зло, біль і радість, совість і безсердечність і т.д. У школі має бути вчитель, в якого можна черпати знання, як воду з криниці, який вміє дослідити душу дитини і серцем дійти висновку: добро має панувати у школі і ніякої байдужості. Ш.О.Амонашвілі не доказує нам, а розповідає про те, яке шкільне життя можна запропонувати дітям, виховати не просто учня, а Людину.
Учитель – творець, який дозволяє дитині відкрити самого себе не тільки під час занять, а й через обстановку, в якій завжди повинна панувати добро та і любов. Ось і гуманній педагогіці Ш.О.Амонашвілі характер вчителя має три головні якості: доброту, щирість та відданість. У його творах розповідається про те, яке шкільне життя можна запропонувати дітям, щоб виховати людину, яка зможе подолати всі незгоди і прийти до поставленої перед собою цілі. В школі має бути приклад для дитини, за яким вона буде слідкувати у своє майбутнє!
ОтветитьУдалитьУ своїх працях Ш.О. Амонашвілі, особливо «Без серця, що зрозуміємо», «Посмішко моя, де ти?», «Чому не прожити нам життя героями духу», «Істина школи» ствердужє, що гуманно-особистісна педагогіка заснована на тому, що дитина не тільки готується до життя, а вже живе. Сутність - турбота про долю кожної людини та всього людства. Тому вчителі повинні відповідати за дітей перед совістю й суспільством. Учитель має бути носієм Світла. Гумана педагогіка визначає характер учителя у трьох якостях: доброта, щирість, відданість.
ОтветитьУдалитьТому, щоб бути гарним педагогом, треба прислухатися до порад Ш.О. Амонашвілі
(Бєлова Вікторія)
ОтветитьУдалитьПедагогічна Любов – центральна категорія гуманної педагогіки. Все починається з неї. Але чомусь про це не часто замислюються вчителі, а педагогічна наука, здається, взагалі її не розглядає, адже в жодному педагогічному університеті не читається спеціальний курс про Педагогічну Любов; в жодному вищому навчальному закладі майбутнім педагогам не говорять про силу Любові, про те, що саме Любов змінює дітей, виховує їх, робить кращими.
Справжнім підручником і порадником для вчителя, який прагне розвинути в собі благородство душі і виплекати Педагогічну Любов, є книга Ш.О.Амонашвілі «Як любити дітей». У ній педагог-гуманіст детально аналізує свої післявоєнні шкільні роки, описує вчителів, їхні педагогічні манери. Окремі розповіді створені як новели, що здатні викликати катарсисні емоційні стани у читачів.
Читаєш книгу, і приходить розуміння, що любов – це шляхетність, добро, краса. Що тільки любов’ю можна виховати, ствердити у дитячому серці любов, а з нею і радісне, здорове ставлення до навчання, до школи, до друзів, до навколишнього світу. Вчительська Любов – це єдиний надійний засіб, здатний уберегти дитину від посягань зла, зміцнити її силу і віру в себе.
«Як не дивно, я – круглий двієчник до сьомого класу, потім ¬– круглий трієчник, а закінчив школу із золотою медаллю. Як могло таке статися?» – пише Амонашвілі, готуючи читачів до пошуку пояснення такого феномену в силі впливу Педагогічної Любові свого Вчителя.
Основне завдання педагогіки співробітництва, яка була спрямована проти авторитарності в освіті та вихованні, він спробував визначити так: "зробити дитину нашим добровільним соратником, співробітником, однодумцем у своєму ж вихованні, освіті, навчанні, становленні, зробити pівноправним учасником педагогічного процесу, дбайливим і відповідальним за цей процес, за його результати". Навіть назви авторських уроків Шалви Олександровича говорять самі за себе: уроки любові, мудрості, терпіння, захоплення. Спираючись в основному на творчість, вони дають поштовх до розкриття особистості.
ОтветитьУдалитьНа жаль, більшість вчителів проводять уроки «для всіх». Так не можна, любі вчителі. На одному уроці має бути стільки окремих уроків, скільки в класі дітей. Як матрьошка в матрьошці. Це мистецтво, якого ви неодмінно зможете навчитися, але одразу воно до вас не прийде. Ви можете помучитись років три — п’ять — вісім, поки не опануєте це мистецтво. Якщо будете працювати з кожним учнем окремо, а не «одним махом з усіма» — це допоможе відкрити дітям їхню місію. Теж не одразу. Адже багато дорослих і самі ще не визначилися зі своєю місією в житті. Тільки не сплутайте: місія — це не професія! Місія — це спосіб життя: у школі, на вулиці, у сім’ї. Це я зрозуміла, прочитавши праці Ш. О. Амонашвілі.
ОтветитьУдалить